«ЛітАкцент року – 2015»: відгуки журі. Номінація «Поезія і проза для дітей»

Саломе Енгибарян:

Новий роман Арєнєва розкриває читачу суспільство, дуже схоже на наше. Паралелі очевидні – такі самі школа, поліклініка, гаражі, вулиці, соцмережі, навіть газета «Вісті». І там також люди після війни повертаються іншими, в них теж ворог зовсім поруч – через ріку. А ще той світ повний темряви, жорстокості, песиголовців, кресальних собак, драконів – вже мертвих, проте не менш страшних. У центрі сюжету – дівчина Марта, яка стоїть на порозі дорослого життя. Її називають Відьмою, адже лише вона вміє знешкоджувати токсичні кістки. Поруч – дивний батько із запахом пороху, нелюбима типова мачуха, близькі друзі, дивні вчителі, якісь сумнівні люди. Всі вони так чи інак пов’язані  з таємничими драконовими кістками, які мають неабиякий вплив на долі людей, тварин, міста, країни. Шанувальники якісної фантастики – і підлітки, й дорослі, знаходять у цьому творі швидкий і дуже цікавий розвиток подій, цілісні образи, живі діалоги, вже традиційно-харизматичні ілюстрації Олександра Продана, які підкреслюють інтригу задуму автора. Але їм – шанувальникам, треба набратися терпіння, бо залишилося  безліч нерозгаданих таємниць, навіть передчуття лиха, і незавершеність викликає роздратування.  Розтаємничування відбудеться лише в другій частині дилогії.

Володимир Чернишенко:

Володимир Аренєв торік підірвав літературну спільноту своєю книжкою «Душниця». Повість була особливо відзначена рейтингом Критика – єдиним рейтингом дитячих книг, який має професійне у даній галузі журі. І не даремно – суміш кількох популярних жанрів і підліткової літератури виявилася гримучою. Видавець, махнувши рукою на вартість, зробив ошатне видання з кольоровими малюнками та цупкими сторінками – і не прогадав.

«Порох…» – певною мірою спроба повторити цей успіх. Впізнавані ілюстрації Олександра Продана, серійне видання плюс колекційне – гарний маркетинговий хід. Автор зі свого боку знову спробував поєднати фентезійний світ з підлітковими проблемами світу реального. Нестача грошей, проблеми у сім’ї, бажання вступити у престижний Виш – знайомі клопоти наших тинейджерів, які у «Поросі…» лишаються не закамуфльованими. Інші проблеми, не менш складні й важливі, замінюються автором на фентезійні аналоги, але не втрачають впізнаваності. Підлітки, щоб заробити, намагаються дістати і збути баригам небезпечний товар (аналогія прозора), а ще десь іде неоголошена війна і діти не можуть вирішити, як вони до цього ставляться і що конкретно для них це означає… Для будь-якого іншого автора такий набір, та ще й у казковому антуражі, гарантував би перемогу в рейтингу. Для будь-якого, але не для Аренєва. Не після «Душниці». «Душниця» водночас і простіша (має один головний конфлікт, одне головне етичне питання і одну загадку), тоді як у «Поросі…» загадкою є сам світ, де відбувається дія повісті. Сприймається це іноді важко.

Фантастична складова, яку дехто порівнює з «Пікніком на узбіччі» Стругацьких, є сюжетоформуючою. Більше того, тут саме вона і тягне оповідь, змушуючи читача перегортати сторінку за сторінкою. Мова йде про старий прийом створювачів світів, коли автор не розкриває устрою і законів вигаданого ним світу, а потроху-потроху ніби ненароком пояснює читачу, як насправді це все діє. Тоді, як у «Душниці» цікавість читача стимулював саме головний конфлікт, то у «Поросі…» просто хочеться дізнатися, до чого тут усе це взагалі?

Більше того, «Порох…» – це перша частина дилогії «Сезон кіноварі». Другої частини ще нема, можливо, коли на полицях з’являться обидва томи, то враження від твору буде іншим. Але особисто я притримав би «ЛітАкцент року» до того часу.

Валентина Вздульська:

Рука майстра жанру фентезі Володимира Арєнєва створює переконливий світ, що своїм злободенним єством може конкурувати з дійсністю. Загадки тут відпускаються розважливо, чітко відміряними порціями, як той самий заказаний порох на шальках терезів, і добряче збивають читача з пантелику. Можна тільки уявити, як втішено хихоче автор, маскуючи сліди свого павучого плетива. Зрештою, читач і незчується, як дрібні підліткові проступки привідкриють завісу над катастрофою цивілізаційного масштабу. Ця книжка про жаховиськ різного штибу, про страшних Чужих (у філософському, а не голлівудському значенні), а також про «радіоактивне» зло, що отруює все навколо. Розбалуваному «Душницею» читачеві може забракнути уваги до психологічного боку конфлікту, але, зрештою, у цього роману інші пріоритети. По-різному можна ставитися і до майже «кіношного» монтажу сцен та надто виразних політичних алюзій. Так чи інак, а за майстерністю «приготування» «Порох із драконових кісток», якому вдалося стати ще й актуальним соціальним коментарем, заслуговує на компліменти.

Джерело: ЛітАкцент