Рецензія на підручник «Історія гірництва»

Рецензія на книгу: Гайко Геннадій. Історія гірництва
Сучасний розвиток наукових досліджень обумовлює зростання зацікавлень науковців у популяризації підсумків своїх досліджень у студентському середовищі, що є логічною відповіддю на новітні виклики світового розвитку. Такі реалії обумовлюють видання маститими вченими різноманітних підручників і посібників.

Саме таким і є підручник «Історія гірництва», підготовлений знаними вченими Г. І. Гайком та В. С. Білецьким. Книга побачила світ у Видавничому домі «Києво-Могилянська академія» та Видавництві «Ладо» й була затверджена МОН України як підручник для студентів напряму «Гірництво».

Рецензуючи зазначену роботу, відразу наголосимо на досить вдалій концепції викладення світової історії гірництва, що базується на поєднанні макроісторичного та мікроісторичного контекстів. Такий підхід вигідно вирізняє цей підручник не лише від радянських взірців, що пропонували той чи інший вимір ізоляціоністської доктрини колишнього СРСР (орієнтуючи дослідників здебільшого на вітчизняні здобутки, які часом подавалися з ідеологічних позицій, ігноруючи єдність і взаємозв'язки глобального світу техніки), але й від сучасних розробок (залишаються під частковим впливом пострадянських стандартів), що побачили в світ у країнах СНД.

Отже, книга професорів з Донбасу — значний крок у зміні цього становища, який потребував величезної роботи з накопичення майже незнаної у нас інформації про розвиток гірництва інших країн.

Звернемо увагу й на те, що попри заглиблення в світову історію гірництва, автори подали досить
змістовний огляд історії вітчизняного гірництва, присвятивши цій проблематиці окремий розділ підручника. До речі, у згаданому розділі уперше в історіографії всебічно й системно викладено розвиток гірничої справи в Україні, починаючи з найдавніших часів.

Слід наголосити й на тому, що підготовка розділу про історію гірництва в Україні вимагала проведення ретельної науково-дослідницької роботи в різноманітних вітчизняних і зарубіжних архівах. Окремо відзначимо опрацювання архівів Берг-Колегії у С.-Петербурзі (в них навряд чи працювала більшість сучасних дослідників відповідної історичної тематики), вивчення місцевих архівів та артефактів (що дало зовсім нове трактування початків промислового Донбасу), нових джерел (зокрема Універсалів Гетьманів України), переосмислення відомого матеріалу з сучасних позицій історичної науки (зокрема це стосується українсько-польських перетинів у освоєнні мінеральних ресурсів західноукраїнських земель та наукових перетинів у винахідництві від Швальпольта Філя до Ігнатія Лукашевича).

Потрібно звернути увагу колег і на слушне занурення авторів книги у світ повсякденності гірників. Завдяки цьому наочно постає підкреслений зв'язок людини і справи, якій вона служить, а сам гірник виявляється не уніфікованим робітником, а людиною особливого світу, зі своїм релігійним світоглядом, традиціями, професійними привілеями, забобонами. Це враження підсилюється завдяки ретельному огляду шедеврів архітектурної та мистецької спадщини, залишених гірниками минулих часів (численні церкви, гірничі символи, професійні посвяти тощо).

Таке спрямування підручника є вкрай важливим для студентської аудиторії, бо сприяє формуванню у майбутнього професіонала не лише розуміння й поваги до своєї професії, але й відчуття зв'язків з гірниками, що пішли у минуле.

Дуже важливим досягненням авторів є й слушне пояснення впливу гірництва й мінеральних ресурсів на хід історичних процесів, що допомагає студентам зрозуміти справжнє значення і роль гірничої діяльності в цивілізаційному поступі людства, розширюючи їх технічні уявлення важливою гуманітарною складовою.

Суттєво поглиблює знання майбутніх фахівців гірничої справи і вдале подання авторами історичної географії освоєння надр.

Відзначимо й те, що джерельна база видання (налічує близько 500 позицій), є на сьогодні найповнішим переліком літератури з історії гірництва.

На нашу думку, дисципліна «Історія гірництва» і підготовлений підручник професорів Г. Гайка та В. Білецького відповідають духу і завданням технічної університетської освіти, бо виявляють сукупність інженерних і гуманітарних знань. Тенденції гуманітаризації вищої технічної освіти, сталі традиції застосування в технічних університетах курсів історії інженерної діяльності (зокрема історії гірництва), всебічний розвиток загальнокультурних складових підготовки сучасного фахівця є невід'ємними рисами європейського освітнього простору. Широкий, із залученням міжнародних освітніх і наукових досягнень погляд на предмет, втілений у рецензованій роботі, додає їй сучасних рис.

Автори підручника досить вдало структурували матеріал з урахуванням хронологічної послідовності розвитку історії техніки відповідно до науково усталених історичних періодів, що повністю відповідає програмі вивчення «Історії гірництва». Книга складається з дев'яти розділів і висвітлює історію гірництва з первісних часів до початку ХХ ст.:
1) Кам'яна доба;
2) Доба міді та бронзи;
3) Доба заліза;
4) Епоха середньовіччя;
5) Епоха Великих географічних відкриттів;
6) Доба промислової революції: витоки, перетворення, досягнення;
7) Золоті та алмазні лихоманки ХIХ ст.;
8) «Кров і кисень» індустріальної епохи (нафта і газ);
9) Розвиток гірництва в Україні.

Дуже важливим для цього виду видань є й зовнішній вигляд. Підручник «Історія гірництва» Г. Гайка та В. Білецького є добре ілюстрованим та добротно зверстаним у форматі «Фоліо» (А3), що посилює позитивне враження від сприйняття матеріалу.

Наприкінці хотілося б наголосити, що ознайомлення з представленим виданням призводить до враження того, що автори вийшли за рамки звичного підручника і створили масштабну й цілісну картину техніко-технологічного поступу людства в гірничій і тісно з нею пов'язаній металургійній галузі.

[ПРИДБАТИ КНИГУ]
Вадим Задунайський,
доктор історичних наук, професор
Український католицький університет,
м. Львів

24.04.2015