Рецензія на 2-й том Вибраних праць Юрія Шевельова "Літературознавство"

У другому томі вибраного Юрій Шевельов (Шерех) постає як літературознавець, критик, культуролог, публіцист і мистецтвознавець. Структурну організацію книжки підпорядковано меті показати цілісну картину української культури та літератури у працях видатного науковця та історичну динаміку його поглядів і переконань на різних етапах багаторічної літературно-критичної діяльности – як це бачиться упорядникові Іванові Дзюбі.

До збірки ввійшли статті Шевельова львівського періоду, наприклад, «Меч, труби, лютня», в якій автор розглядає постать Лазаря Барановича як яскравий приклад не одного українського покоління, зараженого «зовнішньою орієнтацією». До цього періоду відносяться праці «Інший романтик, інший романтизм», «Душа убога рано встала» (новий погляд на творчість Михайла Петренка та Василя Мови), опубліковані вже пізніше.

Наступним етапом був МУР із його ідеєю «великого національного стилю» та низкою дискусій навколо цього питання. Позиції, ідеї та оцінки літературних явищ проілюстровано «вибраним». Шевельов змінив пріоритети після розпаду МУРу і відсунув літературу у другий ряд своїх зацікавлень, проте не полишав писати ні есеїв, ні критики, не припинив полеміки з політизованими еміґрантськими середовищами. Він шукав сталі ознаки, на які могла спертися національна література в цілому, а не лише в певний історичний момент, та знайшов їх у національній основі, що поєднує літературу різних епох у єдине ціле. І коли література переросла лише в «хобі», Шевельов як ідеолог та романтик переріс у витонченого естета та культуролога. Авторова грайливість перетворює літературну критику на мистецтво розуму й слова, що визначаються грою.

Полеміка інтелектуала-Шевельова була гостро спрямована насамперед проти провінціялізму, до якого він був нетерпимим і вбачав у ньому загрозу для української літератури. Проте його яскравих текстів, що свого часу «тривожили» інтелектуалів і спричиняли скандали, до збірки не включено, хоча саме вони характеризують Шереха-критика, його виразний індивідуальний стиль та іронічність. Певно, не втративши актуальности, вони не втратили й скандального потенціялу.