Як захиститися від маніпуляцій

Керувати мільйонами людей складно, але можливо. Як це краще робити, розповів під час відкритої лекції «Комунікації та сучасні методи управління масовою свідомістю» доктор філологічних наук професор Георгій Почепцов. Він найбільш знаний вітчизняний фахівць у сфері комунікаційних технологій, тож на його виступ у Національній академії державного управління при Президентові України зібралися не тільки слухачі та співробітники цього навчального закладу, а й студенти та викладачі інших вишів, представники органів влади, військові.

Під час лекції науковець зачепив кілька тем, які раніше цікавили лише фахівців із комунікацій та управлінців. Але тепер, в умовах розвитку інформаційного суспільства та мережевих технологій, ці знання потрібні не лише можновладцям і топ-менеджерам, а й пересічним громадянам. Одним —  щоб ефективніше впливати на людей, іншим — щоб краще захиститися від зовнішнього впливу та маніпуляцій.

Інформаційні м’язи

За Почепцовим, в управлінні масовою свідомістю є три компоненти: фізичний, інформаційний і віртуальний.

Фізичний — це примус, метод, який передбачає силове втручання. Науковець нагадав  про спаленого Джордано Бруно,  репресії 1937 року. За допомогою таких акцій не тільки позбувалися не згодних з офіційною ідеологією, а й впливали на свідомість інших громадян — залякували. Хоч фізичний компонент і передбачає силові акції, вони не самоціль — з їхньою допомогою намагаються керувати «не тільки тілом, а й думками людей».

У сучасному світі вплив фізичного компонента набагато менший, натомість зросла частка інформаційної та віртуальної складової.

Віртуальний компонент управління масовою свідомістю — це література, мистецтво, кіно, релігія, ідеологія. «Релігія та ідеологія завжди керували людством», — констатує науковець. Але останнім часом ця ситуація теж змінюється.

У сучасній цивілізації провідними каналами впливу на людей стали медіа — і традиційні, і нові. Навіть під час війни — а це суто фізичний вплив — інформаційна складова суттєва, важлива й помітна. Як зазначив Георгій Почепцов, «за останні 10 років різко збільшилися м’язи інформаційної компоненти». Не в останню чергу ці зміни відбулися завдяки поширенню соціальних мереж.

Соціальні медіа нині дуже  впливають на людство — і, як вважають дослідники, не завжди на краще. Георгій Почепцов нагадав, що про цю проблему нещодавно сказав на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Джордж Сорос.

Чому Сорос проти Фейсбуку

 «Частину часу, який у мене залишився, хотів би присвятити ще одній глобальній проблемі: розквіту та монопольній поведінці гігантів IT-індустрії. Вони часто привносили в життя суспільства інновації та більшу свободу. Але з огляду на те, як Фейсбук та Google ставали  впливовішими монополіями, вони перетворилися на перешкоду інноваціям та спричинили проблеми, значення яких ми зрозуміли лише нині.

Компанії-власники соціальних медіа вводять своїх користувачів в оману, маніпулюючи їхньою увагою та керуючи ними у власних бізнес-інтересах. Вони навмисно стимулюють хворобливу пристрасть споживачів до своїх послуг. Це може бути дуже шкідливим, особливо для молоді. Є дещо спільне між інтернет-платформами та компаніями-організаторами азартних ігор. Казино застосовують прийоми, завдяки яким гравці програють усі гроші — навіть ті, яких не мають.

У нашу цифрову епоху з людською увагою відбувається дещо дуже шкідливе і, можливо, невідворотне. Йдеться не лише про нездатність зосередитися чи інтернет-залежність; соціальні медіа штовхають людей до відмови від самостійності. Ресурси, які впливають на людську увагу, дедалі більше концентруються в руках кількох компаній. Потрібні серйозні зусилля, аби зберегти та захистити те, що Джон Стюарт Мілл називав «свободою розуму». Вірогідно, людям, які виросли в цифрову еру та втратили цю якість, буде важко знову її набути. Це може мати далекосяжні політичні наслідки. Людьми, які позбавлені свободи розуму, можна легко маніпулювати».

Епідемія відсутності думок

На думку Почепцова, найважливіше, що було сказано Соросом у Давосі, це те, що через  поширення та зростання популярності соціальних мереж «зникає свобода мислення людини, свобода прийняття рішень». «Ідеться про те, що люди не хочуть самі думати», — зауважив науковець. А хочуть   отримувати вже готові відповіді на свої запитання, готові рецепти на всі випадки життя.

Для системи управління, якщо людина не думає та користується лише готовим, це прекрасно. Управлінці мають радіти, що з’являються такі прекрасні люди», — дещо із сарказмом зазначив Георгій Поцепцов і додав, що «загалом це суттєвий мінус».

Науковець у доповіді не зупинявся на тому, як завадити поширенню «епідемії відсутності думок». Втім, і так добре відомо, що в сучасному світі гібридно-інформаційного впливу, поширення фейків та дезінформації людям передовсім треба розвивати критичне мислення.

Суть критичного мислення, або мистецтва аналізувати, полягає в ухваленні усвідомлених, ретельно обміркованих та незалежних рішень. У 2016 році на Всесвітньому економічному форумі в Давосі в доповіді, присвяченій професіям майбутнього, було представлено 10 найважливіших навичок,  необхідних для досягнення успіху в 2020 році. Критичне мислення посіло другу сходинку після комплексного розв’язання проблем. Але ця навичка важлива не тільки для самої людини, а й для суспільства загалом. Як зазначають експерти, уміння людей критично мислити важливе не лише для науково-технічного, а й для суспільного прогресу та є запорукою демократії.

В Україні, на жаль, система освіти та виховання  ще багато в чому радянська, тому з критичним мисленням у нас були проблеми задовго до появи Фейсбуку. Але якщо не здолаємо цю хворобу нині, в епоху розквіту соціальних медіа, отримаємо подвоєння негативного ефекту.

Ера візуалів

Ще одна особливість нашого часу — тотальна візуалізація. «Чому діти не читають? — запитав Георгій Почепцов і сам відповів: — «Бо нинішня людина вихована на екрані, на візуальній культурі й не здатна уявляти картинки. У книжці ти сам все уявляєш. А вони не можуть цього робити, бо звикли, що все дається готовим. Тому книжку сучасна дитина не може читати».

Як зазначив науковець, ми живемо в умовах переходу на візуальну цивілізацію. Для українського суспільства це проблема, тому що всі освітні алгоритми — у школах, вишах, усі системи з передачі досвіду тощо перебувають у межах вербальної традиції. Візуалізація цивілізації потребує змін у підходах у всіх сферах, де потрібна передача знання та досвіду.

Загальновідомо, що започаткування друкарства в Європі в XIV сторіччі дало змогу масово поширювати знання та інформацію. Винайдення друкарського верстата відкрило масовому читачу доступ до книжок,  знань і сприяло поширенню грамотності. Тому друкарство вважають ключовим чинником, що вплинув на розвиток  усього людства.

Нині слід перейти на інший рівень і замість мовчазних і статичних літер навчитися фіксувати свої знання, досвід та здобутки у форматі «картинок, що рухаються». Але цей візуальний перехід має відбутися в інформаційній сфері, зокрема в інформаційній компоненті управління масовою свідомістю.

Отже, тим, хто хоче керувати поколінням візуалів, впливати на їхню свідомість, доведеться забути про довгі розумні тексти (ось як цей) і навчитися спілкуватися відеофайлами.

Тут можна було б зазначити, що представникам візуальної цивілізації, щоб захиститися від зовнішнього впливу, доведеться інтенсивно розвивати критичне мислення та почати нарешті читати книжки. Але здається, епоха Гутенберга вже добігає кінця.

Наталя Іщенко